Прийшов перший місяць весни - березень. Сніг ще лежить заметами в лісах і перелісках, але він став сірим і щільним, важким від води. Побігли струмочки. Ночами морозу вдається зупинити їхній веселий біг. Але все одно всюди відчувається весна. По прозорому блакитному небу пливуть хмари. Повеселіли птахи. Перша зелень крихітних листочків так радує серце - весна прийшла!
І з'являються перші ніжні квіти серед танучого снігу і виступаючої вологої землі. Це пролісок! У кожному куточку країни він свій. У Сибіру - це фіолетово-синій простріл, або сон-трава, в середній смузі пролісками звуть блакитну чубарку, білу анемону, медунку, гусячу цибулю, жовтий первоцвіт.
Але справжній пролісок білосніжний, родом із півдня Європи, там він росте в гірських лісах на вологому грунті. Латинська наукова назва роду пролісок - галянтус. Слово походить від двох грецьких коренів: «гала» - «молоко» і «антус» - «квітка», тобто в перекладі російською мовою означає «молочну квітку». І, дійсно, квітки проліска молочно-білі. Великий бутон, готовий ось-ось розкритися, схожий на краплю молока, що висить. Коли бутон розкривається, спочатку розходяться три зовнішні, довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші. Усередині, як в маленькому дзвоні, заховано шість тичинок і маточка.
Якщо побачите пролісок у лісі, не зривайте його. Він занесений в Червону книгу рідкісних рослин, що охороняються. Можна посіяти пролісок на дачних ділянках, в квітниках на кам'янистих горах. Сіють восени свіжозібраним насінням. Сіянці ростуть дружно і зацвітають на 4-5-й рік. Пересадку квіти не люблять. Європейські квітникарі вивели багато незвичайних сортів проліска білосніжного. Є свій пролісок і на півдні Примор'я, в Приамур'ї, на Сахаліні. Це золотистий горицвіт, або адоніс амурський. Зустрічається ця квітка і на Північному Кавказі. Він теж любить гірські ліси. Адоніс немов метелик: щоб зігрітися на сонечку і розпустити квітку, йому досить декількох хвилин. Але також миттєво діє на нього і негода. Ледве подме холодом, як квіткова чашка закривається, чашолистки охоплюють її зверху, і стеблинка притискається до грунту.
У наший країні відомо десять видів адоніса. Всі вони лікарські і всі ... отруйні. Належить адоніс до сімейства жовтців і містить в клітинному соку сильнодіючу речовину. Будьте обережні! Отруїтися можна, якщо пожувати стеблинку, облизнути вимазані соком пальці. Перші ознаки отруєння: сповільнюється пульс, спостерігаються перебої в роботі серця. Пізніше з'являються болі в животі, починається блювота. Якщо отруєння сильне, бувають судоми, і людина може померти від гострої серцевої недостатності.
Щоб цього не трапилося, треба всім добре знати цю рослину. Стеблинка горицвіту в перший тиждень буває білою, соковитою і крихкою. Замість листя на ній видно плівчасті лусочки. Як тільки наступають теплі дні, ці лусочки відгинаються і з-під них показується згорнуте в клубочки зелене листя. Вони швидко ростуть і схожі на листя моркви. Через три-чотири тижні листя блідне, стає золотисто-жовтим і відмирає. Живим залишається тільки одне кореневище. Стародавні фінікійці, помітивши здатність квітки прокидатися до життя при першому диханні весни і незабаром вмирати, не вмираючи, ототожнювали її з Богом рослинності, яка вічно в'яне і неминуче відроджується - Адонісом.
