Про українців
Що маємо, то маємо.
Леонід Кравчук
Село і німці
Жили у селі двоє сусідів — Петро і Микола. Прийшла війна, зайшли у село німці. Петро пішов у
ліс, партизанити, а Микола у селі лишився.
Тож приходять німці до Миколи, кажуть, як скажеш, де партизани ховаються, дамо корову і лантух
картоплі. Подумав Петро, подумав, - і Петра, звичайно, шкода, і... А!...
Тож іде по селі, веде корову, несе лантух картоплі, аж як назустріч німці уже Петра ведуть. Петро
порівнявшись з Миколою набрав слюни тай "Тьху!" Миколі у пику.
(Микола, обтераючись) - Та ти шо, Петро, обідився, чи шо?..
Собача мова
Стрімка річка і у ній тоне чолов'яга, кричить: — "Памаґітє! Спасітє!".
По березі тієї річки йде українець.
Потопаючий знову "Памаґітє! Спасітє!".
Українець нуль уваги.
Потопаючий знову "Памаґітє! Спасітє!".
Українець бурчить собі під ніс: — "А най би ти ся плавати навчило за тої собачої мови..."
Всі у космос!
1961 рік, 12 квітня, Карпати.
Сивий гуцул стоїть на вершині, дивиться на полонину, люльку смалить.
Підбігає онук, радісно так вигукує: "Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!"
Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.
Після -надцятого разу дід скошує очи до онука і питає: "Що, усi?"
Помста
Зима. Під вечір в українське село входить загін свиней, озброєних автоматами. Перепиняють якогось
перехожого і питають:
— А ну кажи но, чоловіче, хохли в селі є?
Будь готовий!
— Миколо, на що ж ти це — ніц не робиш, по господарству не допоможеш, на роботу не ходиш?
— А раптом війна!.. — а я зморений...
