Про українців

Що маємо, то маємо.
Леонід Кравчук

Село і німці

Жили у селі двоє сусідів — Петро і Микола. Прийшла війна, зайшли у село німці. Петро пішов у ліс, партизанити, а Микола у селі лишився.

Тож приходять німці до Миколи, кажуть, як скажеш, де партизани ховаються, дамо корову і лантух картоплі. Подумав Петро, подумав, - і Петра, звичайно, шкода, і... А!...

Тож іде по селі, веде корову, несе лантух картоплі, аж як назустріч німці уже Петра ведуть. Петро порівнявшись з Миколою набрав слюни тай "Тьху!" Миколі у пику.
(Микола, обтераючись) - Та ти шо, Петро, обідився, чи шо?..

Собача мова

Стрімка річка і у ній тоне чолов'яга, кричить: — "Памаґітє! Спасітє!".
По березі тієї річки йде українець.
Потопаючий знову "Памаґітє! Спасітє!".
Українець нуль уваги.
Потопаючий знову "Памаґітє! Спасітє!".
Українець бурчить собі під ніс: — "А най би ти ся плавати навчило за тої собачої мови..."

Всі у космос!

1961 рік, 12 квітня, Карпати.
Сивий гуцул стоїть на вершині, дивиться на полонину, люльку смалить.
Підбігає онук, радісно так вигукує: "Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!" Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.
Після -надцятого разу дід скошує очи до онука і питає: "Що, усi?"

Помста

Зима. Під вечір в українське село входить загін свиней, озброєних автоматами. Перепиняють якогось перехожого і питають:
— А ну кажи но, чоловіче, хохли в селі є?